Так хочеться
так хочеться дощу по склу,
щоб вікна плакали блакиттю,
а знаєш, я колись помру,
і стану часточкою миті.
Так хочеться мокрий асфальт,
Пожовкле листя й осінь, осінь...
Пожовкла преса і на шпальтах
Старі новини - досить, досить...
Так хочеться бокал вина,
Щоб ним напитись і сп'яніти,
Як, кажуть, досягти до дна,
І там печаль свою втопити...
Так хочеться мені нову
купити чорну парасолю,
її відкрити під дощем,
Іти, думки збираючи поволі.
Так хочеться розбитись в кров,
І розлетітись на кавалки
Щоб хтось кавалок цей знайшов...
Я не люблю люстерка змалку...
Так хочеться в білий пісок
Упасти і не ворухнутись.
І погляд вгору, до зірок,
Лежати, мріяти, забутись...
<o:p> </o:p>